Артінсталяція «Пульсуючий Біль»

«Пульсуючий Біль» — це спроба зафіксувати не лише факт руйнування, а стан — ту мить, коли світ зупиняється. Світло тут є інструментом меморіалізації: воно не прикрашає і не пом'якшує — воно підкреслює залізні рани, деформовані поверхні й сліди удару. Зовні вагон огортає холодне, рваний, майже місячне світло — відстороннє, неживе. Натомість зсередини народжується інший стан — теплий, із червоним відтінком, що повільно пульсує. Спеціальне освітлення акцентує елементи, які зберігають історію трагедії.

27 січня 2026 року поїзд №103 Чоп–Барвінкове був атакований російськими безпілотниками: два дрони вибухнули поруч із поїздом, один — перед локомотивом. Завдяки швидкій реакції машиністів поїзд зупинили й уникнули наїзду на безпілотник. Один дрон влучив у вагон №5, де перебували 18 пасажирів. Шестеро людей загинули, двоє отримали поранення. Близько 300 людей вдалося врятувати.

Інсталяція стала нагадуванням для лідерів вільного світу, які приїжджають до Києва поїздами «Укрзалізниці», про постійні атаки цивільної інфраструктури в Україні. Від початку повномасштабного вторгнення загинуло 1029 залізничників, ворог завдав 4774 удари по залізничній інфраструктурі та рухомому складу. Залізниця зазнає обстрілів щодня — але не спиняється і відновлює понівечені вагони. «Пульсуючий Біль» — про цю незламність.