Дуже насиченим був перший тиждень у пустелі Black Rock та підготовка до фестивалю @burningman.
Дві з половиною години сну, а потім знову на ноги. Цілий день під сонцем, коли спека спалює плечі, а ввечері працюєш уже в куртці, бо холод і кажани літають над головою. Пил скрізь: півкіло на штанах, в очах, у волоссі. Є багато дискомфорту, але він тут якось розчиняється, тому що поруч надзвичайна спільнота митців, ідей, краси, яка перевершує будь-які очікування.
Кожна секція скульптури важить сотні кілограмів, і щоб підняти та закріпити її, потрібна точність і злагодженість. Цілими днями ми працюємо з металом, свердлимо отвори, закручуємо шурупи, втілюємо задум у життя. Робота фізично важка, технічно складна, але коли бачиш, як конструкція поступово виростає з пилу пустелі, відчуваєш, що воно того варте.
Одним з найприємнішого було – одразу зібравши першу частину скульптуру, повісити український прапор.
Це була велика честь, бути на Burning Man і піднімати український прапор серед найбільшої арт-спільноти світу. Тут усі бачать Україну, говорять про нас, підтримують. І коли на заході сонця наші дзеркала відбивають нескінченний простір, а поруч стоїть синьо-жовтий прапор — це момент, заради якого варто було пройти крізь пил, спеку й втому.
